Петро Єршов студент філософсько-юридичного відділення Петербурзького університету у віці 19 років написав свій єдиний великий твір “Горбоконик”, який і приніс йому славу. Єршов писав вірші і п’єси, але вони не мали такого успіху, як перший вірш. Єршов запевняв, що він чув цей вірш, або казку від народних байкарів, і тільки надав їй закінчену віршовану форму. Однак, критик Бєлінський бачив у казці підробку, «написану дуже недурними віршами», але в якій «є російські слова, але нема російського духу».

За першу частину Єршов, по тих грошах, отримав 600 рублів (це величезна сума в перерахунку на наші гроші). Казка ставала популярною, її передруковують собі ще кілька видань. Все б добре, якби не одне “але”… Трохи пізніше, стало відомо, що до казки доклав руку сам Пушкін. “Трохи підкоригував чернетку” – виправдовувався Єршов. Багато хто помітив, що стиль письма дуже схожий на “Пушкінській” і занадто багато “перетенів” з деякими його творами, наприклад: «труна в лісі стоїть, в труні дівчина лежить». Але поговорили, поговорили і забули. Петро Єршов так і залишився при слави талановитого поета.

Єршова почали запрошувати на літературні вечори, де просили читати улюблені уривки з “Горбоконика”, але Петро червонів і не міг зв’язати двох слів. Жінки, звичайно, увагою Петро не обходили. Вони ходили з ним на побачення в надії, що він присвятить їм вірш, але Єршов не залишив і пари рядків. Пізніше з’ясувалося, що гонорар в 600 руб. з невідомих причин заплатили спочатку Пушкіну, а він уже подарував гроші Єршову.

У Тобольську Петро пише огидну п’єсу «Коваль Базиму», її ставлять лише з поваги до його гучного імені. У Тобольську він повільно спивається, і за все життя не може написати нічого путнього. Він помер в 1869 році, все життя прожив в тому місті. Незадовго до смерті він спалив усі чернетки “Конька-Горбунка”, але їх все ж знайшли. Знаєте у кого? Так-так, ви вже здогадалися! Рядки знаменитого твору знайшли в чернетках у Пушкіна.